Політичний захват соціології: група Арахамії та одіозний екснардеп Мартиненко кулуарно ділять контроль над «Центром Разумкова» під прикриттям кадрових ротацій

В українському політичному закуліссі розгортається новий грандіозний скандал навколо перерозподілу впливу над ключовими інститутами країни. Доки увага суспільства прикута до фронту та економічної кризи, на соціологічному ринку України готується черговий цинічний переділ. За лаштунками Верховної Ради тривають кулуарні домовленості щодо встановлення тотального контролю над однією з найавторитетніших дослідницьких установ країни — «Центром Разумкова». За цими маневрами стоять одіозні фігури української політики, які прагнуть підім’яти під себе ручні цифри та рейтинги.

Хто і як намагається підпорядкувати собі соціологію

За інформацією джерел у парламентських кулуарах, головним ініціатором захоплення важелів впливу на соціологічний ринок виступає очільник провладної фракції «Слуга народу» Давид Арахамія спільно з одіозним колишнім народним депутатом Миколою Мартиненком, який роками зберігає тіньовий вплив на структуру. Мета цих закулісних маневрів проста і цинічна: призначити на посаду керівника організації колишню міністерку соціальної політики Оксану Жолнович, аби забезпечити потрібні владі «правильні» соціологічні показники під майбутні політичні розклади.

Нагадаємо, що Центр Разумкова функціонує як потужний громадський та дослідницький хаб із мільйонними фінансовими потоками. Згідно з фінансовою звітністю організації, її доходи стабільно трималися на високому рівні: 23,7 млн грн у 2023 році, 21,65 млн у 2024-му та близько 19,98 млн грн у 2025-му. Штат із понад 30 солідних співробітників, мережа з понад 300 професійних інтерв’юерів та залучення сотень зовнішніх експертів роблять цю установу ласим шматком для політичних маніпуляторів, які прагнуть маніпулювати суспільною думкою.

Тіньові ляльководи та корупційний шлейф

Особливу занепокоєння викликає постать Миколи Мартиненка, який входить до ради організації. Його політична біографія заплямлена гучними корупційними скандалами. Зокрема, Мартиненко раніше керував парламентським комітетом з паливно-енергетичного комплексу, а у червні 2020 року Федеральний кримінальний суд Швейцарії визнав його винним у відмиванні близько €2,8 млн у справі про контракти чеської Skoda JS, тоді як в Україні НАБУ розслідувало масштабні розкрадання довкола державного «Енергоатому» за його участю.

Своєю чергою, Оксана Жолнович, яка у 2020–2022 роках очолювала профільний департамент в Офісі президента, а з липня 2022-го по липень 2025-го керувала Міністерством соціальної політики, тепер готується очолити соціологічний фронт. Джерела вказують на те, що цей перехід є частиною масштабного переформатування впливу після зміни владних конфігурацій та відходу колишнього керівника ОП Андрія Єрмака.

Давид Арахамія, який утримує контроль над парламентською більшістю з 2019 року, намагається за допомогою таких кадрових ін’єкцій зберегти контроль над інформаційним простором. Проте подібні спроби підпорядкувати собі незалежні соціологічні служби свідчать про чергову спробу влади маніпулювати настроями українців та готувати ґрунт для власних електоральних махінацій.